Методи логопедичного впливу

Логопедична робота може здійснюватися з використанням різних методів, серед яких умовно виділяють наочні, словесні й практичні.

Наочні методи спрямовані на збагачення змістової сторо­ни мовлення і забезпечують взаємодію двох сигнальних систем. Велика роль у цьому процесі належить вихователю.

Словесні методи застосовують для навчання переказу, бе­сіди, розповіді без спирання на наочний матеріал.

Практичні методи використовують для формування мов­леннєвих навичок за допомогою спеціальних вправ, ігор, інсце­нізацій.    •

Особливе значення в логопедії має застосування репродук­тивних і продуктивних методів та їх поєднання з урахуванням специфіки мовленнєвого порушення.

Репродуктивні методи ефективні в розвитку імітаційних здібностей дітей, формуванні навичок чіткої вимови в процесі використання звукоскладових вправ, сприймання мовленнєвих зразків. їх роль особливо значна у формуванні першопочаткових навичок вимовляння звуків, корекції порушень голосу. Ефективність цих методів значно зростає, якщо їх використовувати у контексті цікавих і адекватних для дитини видів діяль­ності.

Продуктивні методи найширше використовують для по­будови зв’язних висловлювань, різних видів розповіді, в твор­чих завданнях. Перехід до використання продуктивних методів щоразу визначають логопед і вихователь залежно від конкретних завдань корекції порушення і рівня сформованості необхідних посилань для переходу до самостійного мовлення.

Від правильного добору співвідношення застосовуваних методів здебільшого залежать ефективність логопедичної дії, якість і міцність сформованих мовленнєвих навичок у вільному спілкуванні.

Методика логопедичного впливу за різних видів і форм мов­леннєвих недоліків передбачає використання всієї різноманітності психолого-педагогічних методів дошкільної корекційної педагогіки. Особливості застосування цих методів зумовлені

специфікою мовленнєвого розладу, структурою співвідношен­ня первинних і продуктивних порушень мовлення дитини, її віковими ознаками.

Основні поняття, які повинен знати логопед

ФФНМ  – фонетико-фонематичне недорозвинення мовлення;

НЗНМ  –  нерізко виражена загальна недорозвиненість мовлення;

ЗНМ – загальний недорозвиток мовлення.

Логопед обстежує стан мовлення, а вихователь - рівень сформованості знань, умінь і навичок дітей.

Нормативна наповненість логопедичної групи з важкими вадами мовлення - 10 дітей, з ФФНМ - 12 дітей.

Що таке логопедична група

В Україні поширена система логопедичної допомоги дітям дошкільного віку. Для занять з дітьми обладнано логопедичний кабінет. Головна мета корекційного навчання – виховання у дітей правильного, чіткого, виразного мовлення з урахуванням лексичної та граматичної будови мовлення.

В цій групі все налаштоване на розвиток мовлення. Логопедична група – це колективний вплив на дитину з боку учителя-логопеда, вихователів, психолога, музичного керівника, інструктора з фізичного виховання, медичної сестри. Всі заняття проводяться в ігровій формі. В логопедичній групі проводиться спеціально організоване навчання і виховання за планом, який охоплює всі напрямки корекційної роботи з дошкільнятами.

До цієї групи можуть бути зараховані дошкільнята в тому випадку, коли у них, окрім порушення фонетичногї сторони мовлення, є відхилення у формуванні лексико-граматичних компонентів мови.

Режим дня й сітка занять логопеда й вихователів будується з урахуванням вікових, мовних й індивідуальних особливостей дітей, а також розв’язуваних у процесі навчання й виховання корекційних завдань.

Нормативна наповнюваність логопедичної групи – 10-12 дітей. Учитель-логопед працює з дітьми щодня чотири академічні години.

Завдання логопеда

Завдання логопеда

1. Створення єдиного корекційно-навчального простору.

2. Обладнання предметно-розвивального середовища, яке стимулює мовленнєвий і особистісний розвиток дитини.

3. Пропаганда логопедичних знань серед батьків, педагогів та населення.

4. Інтегрування зусиль педагогів, дітей та батьків з метою корекції мовленнєвих порушень.

Завдання логопеда полягає не лише в подоланні мовленнєвих дефектів, але й у підготовці дитини-логопата до навчання в школі.

Загальні відомості про логопедію

Логопедія — наука про порушення мовлення, методи їх попередження, виявлення й усунення засобами спеціального навчання й виховання. Логопедія вивчає причини, механізми, симптоматику, перебіг, структуру порушень мовленнєвої комунікації, системи корекційного впливу. 

Об'єктом логопедії є людина з порушеннями мовлення. Спеціаліст з виправлення цих порушень називається логопедом.

Термін «логопедія» походить від грец. logos — «слово», «мова» та грец. paideia — «навчання».

Логопедія поряд з олігофренопедагогікою, тифлопедагогікою, сурдопедагогікою є галуззю спеціальної педагогіки (дефектології). Вона міцно пов'язана з мовознавством, медициною, а методи логопедії використовують спільно з іншими дефектологічними методами. Структура логопедії включає логопедію дошкільну, шкільну, а також логопедію підлітків і дорослих.

Мета логопедії — розробка системи подолання і профілактики мовних розладів, а також вивчення, навчання, виховання людей з порушеннями мовлення, зокрема такими як затинання, алалія, дислалії, афазія, дизартрія.